Тараканівський форт

Тараканівський форт

Потужна туристична дестинація на варті якої від навали туристів стоять та уважно пильнують природа та недбалість місцевого люду. Здавалось би, маючи такий шикарний об’єкт для залучення туристичного потоку, місцева громада мала започаткувати різноманітні фестивалі (в тому числі спортивно-військового характеру), проводити екскурсії по тунелях форту, побудувати декілька садиб, готелів та ресторанів й, таким чином, значно покращити якість свого життя.

Та ні. Про Тараканівський форт майже ніхто в країні й не знає, хоча він вражає своїми масштабами й може спокійно поконкурувати із Дубенським замком за “найцікавішу архітектурну пам’ятку регіону”.

Сам форт — це оборонна споруда, збудована наприкінці XIX сторіччя для оборони своїх західних рубежів Російською імперією. Окрім каменю та цегли, при модернізаціях конструкцій використовували в будівництві новітній на той час матеріал — бетон. Зрештою, у 1890 році в рамках великих військових маневрів на Волині форт оглянули члени царської родини Олександра III, що вже свідчило про готовність об’єкта.

На початку Першої світової війни частини південно-західного російського фронту відійшли з форту після короткого бою, підірвавши кофри в рові, бункери на бойових позиціях та частину безпечних казематів. А вже під час Брусиловського прориву російські частини вибили з цих укріплень частини 4-ої австрійської армії. В цих боях загинуло 200 австрійських солдатів, які поховані біля форту.

Під час Другої світової війни форт мало використовувався. На початку війни польський гарнізон покинув споруду без бою, а про якісь військові події на форту достеменно не відомо, хоч в тих місцях відбулась потужна Дубно-Бродівська танкова битва. Німецькі війська розташовувались на території форту, облаштувавши тут склади боєприпасів.

Після воєн були спроби обладнати на базі форту склад консервованої продукції та склад автотракторних запчастин, проте через надмірну вологість та випаровування від цих ідей відмовились і форт був покинутий.

Через велику кількість різних ходів це місце полюбили любителі воєнізованних ігор, на кшталт пейнтболу та лазертагу, адже можливості такої локації відповідають необхідностям цих ігор. Також тут, можна сказати, рай для любителів покинутих будівель, адже місцева влада через свою недолугість не бачить необхідності розвивати цей обєкт, а місцева громада не розуміє на скільки можна покращити свій рівень житя якщо буде навала туристів.

Сьогоднішній стан досить сумний. За останні роки природа тут розрослась вже так гарно, що пройти до форту досить важко, адже всюди хащі та трава висотою з людський зріст. В теплу пору року тут можна сміливо знімати фільми постапокаліптичної тематики з покинутим та занедбаний потужним фортом, що має безліч проходів через темні тунелі. До речі, фільми тут вже знімали — деякі моменти в картині “Поводир”.

Та головна проблема навіть не в тому, що природа тут мала можливість відвойовувати колись відібрану в неї територію, а велика кількість борщівника, квітка якого хоча й досить гарна, проте сік цієї рослини дуже отруйний і взаємодія його зі шкірою призводить до важких опіків. Ця підступна краса тут виростає заввишки з молоде деревце, а розповсюджене на кожному кроці.

При всіх можливих перспективах даного туристичного об’єкту людська недбалість тут проявляється в усьому. Від знаку, що хоча й помітний та не одразу зрозумілий, та дороги, яку після дощу краще не випробовувати, й до стану самого форту, аварійність якого помітна одразу. Місцями й видно, що хтось намагається приводити це місце до ладу, проте самотушки складно буде змінити стан сьогоднішніх справ. Яких тільки зусиль буде коштувати викорінити тут борщівник, коли вже майже осінь і насіння цієї квітки вже всюди в землі.

Місцевим головам що Тараканіва, що міста Дубно слід звернути увагу на форт, адже чим більше в регіоні великих та цікавих туристичних об’єктів, тим більше потік туристів. А, наприклад, для Львова кожні 26 туристів в рік створюють 1 робоче місце.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *